Подарки няне

Були з донькою на процедурі ʼВинне спа для двох» у салоні Rakuena Spa на Джона Маккейна,20. Все дуже сподобалось 🙂 Майстри Віра та Сергій справжні фахівці у своїй справі. В салоні затишно, чисто. Це були майже три години справжнього релаксу та задоволення. Дякую щиро.

Дуже сподобалося. Приємна атмосфера і чудовий майстер 🥰

Завдяки bodo вперше побували у парку «Київська Русь». І ось ми при самому вході дивилися на мапу історичного Києва - з Андріївською церквою, Десятинною вулицею, Десятинною церквою, Михайлівськими воротами і відчували себе дуже щасливими. Адже скільки історій та подій несуть в собі ці вулиці та це місце. Ми звикли думати, що історія — це щось далеке. Але сьогоднішня війна це ще один привід відкрити історичні книги й читати. Оскільки багато є суперечок та дискусій через банальне незнання або перекручування історії. Отже, щодо парку. Це не декорації і не “щось стилізоване під старовину”. Це відтворення Древнього Києва V–XIII століття в масштабі 1:1 — з урахуванням археології, історії і реальних розмірів міста. Багато роботи було зроблено завдяки археологічним знахідкам на Подолі. В парку спочатку ти потрапляєш у Передгороддя. І тут дуже відчувається, що це було живе місце: — в’їзні ворота з двома сторожовими вежами висотою до 11 метрів — побудовані без цвяхів — тільки дерево, мох і техніка “в обло” — звідси чергували воїни, які першими помічали ворога — і саме тут починалося життя за межами фортеці  Ти буквально заходиш у місто так, як це робили люди тисячу років тому. Ще ми побачили Ристалище, древні вказівники, корчму, різні хати - в тому числі таку копанку, в якій може колись жив Нестор Літописець. Власне, коли ти гуляєш у Парку “Київська Русь”, ти фактично бачиш реконструкцію міста, яке існувало майже в той самий час, коли Нестор це все описував. Далі — Дитинець. Серце Києва. Тут ж і рови, і вали, й оборонні стіни. Всередині — князівські двори, храми, вулиці, простір міста. Той самий Київ, про який ми читаємо в літописах. У нас була індивідуальна екскурсія - з чудовим гідом пані Людмилою (Людмила Віталіївна), дуже рекомендуємо. Ми дивилися на це місце, воно було майже порожнім, парковка порожня. І в очі кидалося те, наскільки видно, що парк потроху приходить в занепад. Ти бачиш це, до тебе промовляють десь зламані сходи, десь — прогнилі дошки на доріжках. Десь відчувається, що бракує догляду і життя. Сам проєкт неймовірного масштабу — понад 50 гектарів, який досі будується і тримається. Ми би сказали, що парку дуже потрібні відвідувачі для відродження життя. А ми маємо знати історію, знати свої коріння, розуміти як це виглядало, як жили наші пращури, та якого ми роду. Тож ми вас закликаємо поїхати, і друзів брати. Бо такі місця або оживають — або зникають. І дуже хочеться, щоб це — жило !